Графічний дизайн, книга і друкарська графіка в ІПМТ: чим особлива школа УАД

Наприкінці XV століття, коли європейські майстри ще тільки вчилися складати сторінку з окремих літер, книга була найскладнішим технологічним об'єктом свого часу. Щоб її зробити, в одній майстерні мусили зійтися металург, різьбяр, хімік, художник і ремісник. Шрифт відливали. Ілюстрацію різали по дереву. Папір черпали вручну. Сторінку компонували так, щоб око рухалося нею без зусиль.

Минуло пів тисячоліття — і сьогодні сторінку компонує алгоритм за секунду. У 2026 році інструменти дизайнера стали доступнішими, ніж будь-коли. Промт у генеративній моделі, кілька правок у Figma — і за двадцять хвилин маємо макет, який ще п'ять років тому виглядав би професійно. Поріг входу в професію опустився майже до нуля. І саме тому верхня планка піднялася так високо, як ніколи.

Дизайнер, який вміє лише «зверстати в Figma і експортувати в PNG», конкурує тепер не з іншим дизайнером, а з нейромережею. У центрі уваги опинилися речі, які складно виміряти кількістю плагінів чи знанням інтерфейсу програми: відчуття пропорції, типографічна культура, композиційне мислення, здатність працювати з ритмом, масштабом і візуальною ієрархією. Саме вони визначають, чому одна робота привертає увагу і запам'ятовується, а інша губиться серед сотень подібних. Це не вивчити за тиждень.

Така глибина формується там, де дизайн, книга і графіка залишаються живими ремеслами. Там, де поруч існують типографіка і друкарська графіка, цифрові інструменти і ручна робота з формою, сучасний дизайн і багатовікова книжкова традиція. У сучасній Україні таких місць залишилося небагато. Одне з них — ІПМТ Львівської політехніки, що продовжує традиції Української академії друкарства та поєднує графічний дизайн, мистецтво книги й друкарську графіку.

Цей матеріал — для абітурієнтів, які розглядають навчання в ІПМТ, для їхніх батьків і для всіх, кому цікаво зрозуміти, як сьогодні співіснують графічний дизайн, мистецтво книги та друкарська графіка.

Як друкарська культура сформувала графічний дизайн

Графічний дизайн як професія народився не з мистецтва і не з реклами — з друку. Коли в середині XV століття Йоганн Ґутенберґ відлив свої перші рухомі літери, він заклав логіку, за якою людина досі організовує текст і зображення на площині. Шрифт, інтерліньяж, поле, колонка, заголовок — усе це з'явилося біля верстата.

Наступні чотири століття дизайн і друкарська справа були нероздільні. Альд Мануцій у Венеції створив курсив і кишеньковий формат книги. Джамбаттіста Бодоні в Пармі довів типографічну форму до математичної чистоти. Вільям Морріс в Англії повернув книгу до ремісничого ідеалу.

ХХ століття дало два потужні імпульси, які остаточно сформували сучасний графічний дизайн. Перший — Баухауз, де Ласло Мохой-Надь і Герберт Баєр перетворили типографіку на інструмент комунікації, а не декорації. Другий — швейцарська школа, яка через Йозефа Мюллера-Брокмана і Армина Гофмана сформулювала принципи модульної сітки, ієрархії та функціональної ясності.

Паралельно розгортався український авангард. Васил Кричевський, Георгій Нарбут, пізніше — Юрій Михайлів і Роберт Лісовський створювали графічну мову, в якій модерністська сміливість поєднувалася з традицією барокової книги, козацького скоропису і церковнослов'янського уставу. Це була не периферія європейського модернізму, а його повноправний учасник.

Львів у цій історії посідає особливе місце. Тут друкували ще за Івана Федорова, тут у міжвоєнний період працювали потужні поліграфічні школи, тут після Другої світової війни закладалася традиція, яка зрештою переросла в Українську академію друкарства — установу, що сьогодні має назву Інститут поліграфії та медійних технологій (ІПМТ) у складі Львівської політехніки.

Що таке лінорит? Лінорит — техніка високого друку, у якій зображення вирізається на лінолеумі спеціальними різцями. Те, що залишається на поверхні, друкується; те, що вирізане, лишається білим. Близький родич ксилографії (різьба по дереву), але дешевший і пластичніший. У ХХ столітті лінорит став улюбленою технікою Пікассо, Матісса і багатьох українських графіків — зокрема Олени Кульчицької.

Що таке ІПМТ і як він пов'язаний з Українською академією друкарства

Для тих, хто щойно занурюється в тему: ІПМТ і УАД — це фактично одна школа з різними назвами на різних історичних етапах. Розплутаймо цю послідовність.

Історія закладу починається у 1930 році, коли було об'єднано поліграфічні факультети Київського і Харківського художніх інститутів і створено єдиний виш для підготовки фахівців із поліграфії та видавничої справи. У 1945-му установа переїхала до Львова — міста, яке вважається однією з колисок українського книгодрукування. До 1994 року вона існувала як Український поліграфічний інститут імені Івана Федорова. У 1994-му виш перейменували на Українську академію друкарства (УАД). У 2024 році уряд ухвалив рішення приєднати УАД до Національного університету «Львівська політехніка» на правах окремого факультету; на цій базі сформовано Інститут поліграфії та медійних технологій, який зберіг профільну освітню і наукову діяльність академії.

Іншими словами: коли абітурієнти і батьки шукають «графічний дизайн УАД» або «Українська академія друкарства графічний дизайн», ідеться саме про програму, яка тепер існує у складі ІПМТ Львівської політехніки. Адреса та сама — вулиця Під Голоском, 19 у Львові.

В ІПМТ діє кілька кафедр, серед яких — Кафедра графіки та мистецтва книги (ГМК), яка історично формувала школу книжкової і станкової графіки в Україні. У повоєнні роки кафедру книжкової графіки очолювала народна художниця УРСР Олена Кульчицька — одна з ключових постатей українського графічного мистецтва ХХ століття, майстриня лінориту, офорту і книжкової ілюстрації. Її педагогічна спадщина і досі помітно впливає на те, як на кафедрі вчать працювати з графічним матеріалом.

Що таке офорт? Офорт — техніка глибокого друку, у якій зображення витравлюється кислотою на металевій пластині (зазвичай мідній або цинковій). Лінії заглиблені в метал, фарба затікає в них, а під пресом переноситься на вологий папір. Найвідоміші майстри офорту — Рембрандт, Дюрер, Гойя. В Україні офорт активно використовували в шістдесятих Софія Караффа-Корбут і Богдан Сорока.

Дві програми на одній кафедрі

На кафедрі графіки та мистецтва книги ІПМТ діють дві окремі освітні програми. Вони належать до різних спеціальностей, мають різні навчальні плани, фахові дисципліни та творчі конкурси.

• «Графічний дизайн та мистецтво книги» — спеціальність Б2 «Дизайн» (раніше — 022). Бакалаврат із дизайну, орієнтований на типографіку, видавничий дизайн, ілюстрацію, плакат, ідентику і цифрові формати.
• «Книжкова та станкова графіка, реставрація» — спеціальність Б4 «Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація» (раніше — 023). Бакалаврат із образотворчого мистецтва, орієнтований на станкову графіку як самостійний художній фах, книжкову ілюстрацію, ремісницьку роботу з папером і реставрацію.

Програми мають різні навчальні плани, різні фахові дисципліни і різні творчі конкурси.

Освітня програма «Графічний дизайн та мистецтво книги» (Б2)

Освітня програма за спеціальністю Б2 «Дизайн» (раніше — 022) має повну назву «Графічний дизайн та мистецтво книги». Уже з назви видно її характер: це графічний дизайн із виразним акцентом на книгу, видання, типографіку та друкарську культуру. Це бакалаврат на основі повної загальної середньої освіти (ПЗСО) і Національної рамки кваліфікацій 5-го рівня (НРК5).

Що отримує студент на виході — якщо узагальнити структуру програми:

По-перше, фундаментальну академічну базу. Це рисунок, живопис, пластична анатомія, основи композиції та кольорознавства, історія мистецтва і дизайну.

По-друге, профільні дизайн-дисципліни. Студенти системно працюють із конструюванням, оформленням та ілюструванням друкованої продукції, вивчають поліграфічні технології і проєктування друкованих та електронних видань, плакату, реклами та книги як цілісних візуальних систем.

По-третє, те, що відрізняє цю програму від багатьох інших напрямів графічного дизайну в Україні. Назва «та мистецтво книги» не випадкова: у програмі Б2 закладена наскрізна лінія роботи зі шрифтом — від рукописних та друкарських шрифтів, які вивчаються протягом кількох семестрів, до каліграфіки в контексті авторської книги. Окремий блок присвячений мистецтву книги та графічним технікам у дизайні друкованої продукції. Це не факультативне ознайомлення: студент-дизайнер Б2 виходить із розумінням літери, сторінки і видання, яке виходить далеко за межі вибору гарнітури в меню шрифтового менеджера.

По-четверте, сучасні напрями. Програма пропонує вибіркові траєкторії в галузі авторської книги, цифрового дизайну, мультимедійних проєктів, анімації та медіа. Студенти можуть працювати з інтерфейсним дизайном, цифровою графікою, фотографією, дизайном пакування, авторською книгою та анімаційними технологіями.

Освітня програма «Книжкова та станкова графіка, реставрація» (Б4)

Поруч із дизайнерською програмою на тій самій кафедрі діє програма за спеціальністю Б4 «Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація» — «Книжкова та станкова графіка, реставрація». Це не дизайн, а образотворче мистецтво. Якщо Б2 готує графічних дизайнерів, то Б4 готує художників-графіків, ілюстраторів і реставраторів.

Саме тут друкарська графіка є фаховим ядром, а не ознайомленням. Студенти Б4 системно і глибоко працюють із технікою високого, глибокого і плоского друку: лінорит — вирізання зображення на лінолеумі та друк з нього; офорт — травлення малюнка кислотою на металевій пластині; літографія — робота з тоном і фактурою на камені.

Окрема частина фаху Б4 — книга і папір як художній матеріал. У межах дисциплін на кшталт «Графічного практикуму» та «Історії паперу та паперового мистецтва» студенти-графіки працюють із ручним зшиванням книг, експериментальними палітурками, історичними техніками виготовлення паперу і черпаним папером — самостійним відливанням аркушів вручну з паперової маси. Деякі курсові і дипломні роботи Б4 фізично існують лише в одному примірнику — як рукописна книга.

Також у фаховому полі Б4 — робота з історичними системами письма як художньою практикою: устав, півустав, скоропис, в'язь, готична фрактура, каролінзький мінускул.

Цей пласт навчання тримає зв'язок із традицією, у якій працювала Олена Кульчицька і ціле покоління українських графіків — Софія Караффа-Корбут, Богдан Сорока, Володимир Юрчишин. Студенти кафедри потрапляють у живу спадкову лінію, а не в реконструкцію.

‍

‍

Ручний шрифт, каліграфія і типографія

Чи не найсильніша сторона освітньої програми «Книжкова та станкова графіка, реставрація» — робота зі шрифтом. І не з готовими гарнітурами в Adobe Fonts, а з літерою як такою: написаною пером, накресленою олівцем, вирізаною на лінолеумі.

Студенти Б4 вивчають історичні системи письма — устав, півустав, скоропис, в'язь, готичну фрактуру, каролінзький мінускул. Це не суха палеографія: кожен почерк дає інше розуміння конструкції літери, її пропорцій, ритму. Хто намалював пером кириличну в'язь, той інакше бачить сучасний логотип. Хто провів місяць над каролінзьким мінускулом, той інакше працює з міжбуквенним інтервалом у латиниці.

«У нас дуже сильна школа рукописних шрифтів. Це одна з тих речей, які відрізняють освітню програму», — кажуть студенти.

Варто зазначити, що шрифтова культура на кафедрі не замикається в одній програмі. Студенти Б2 також працюють із рукописними та друкарськими шрифтами — але в дизайнерському контексті, як частину типографічної грамотності, необхідної для проєктування видань, ідентики та плакату. У Б4 ця робота йде глибше, у бік художньої практики і пластичного дослідження самої літери.

Саме звідси випливає типографічне чуття — здатність бачити шрифт не як інструмент, а як автономну форму зі своєю історією, логікою і характером. Дизайнер із такою базою інакше обирає гарнітуру, інакше будує заголовок, інакше працює з ієрархією. У світі, де шрифт став безкоштовним, ця різниця стала вирішальною.

‍

Виставки і середовище кафедри

Спільне для обох програм — це насиченість кафедри виставковою і конкурсною активністю. Студентські роботи з графіки, лінориту і шрифту регулярно експонуються у львівських культурних просторах, серед яких — Дім Франка. Участь у міжуніверситетських подіях і галерейних виставках є важливою практикою.

Це факт про кафедру і її культуру в цілому. Сама присутність потужної друкарської і графічної традиції — це реальна риса місця, у якому навчаються і дизайнери, і художники-графіки.

‍

Чому це особливо важливо у 2026 році

Графічний дизайн у 2026 році опинився між двома полюсами. На одному — швидке AI-виробництво: генеративні моделі, які за секунди роблять плакати, ілюстрації, цілі бренди. На іншому — глибоке візуальне мислення: розуміння форми, шрифту, ритму, культурного контексту. Між ними — все ширша порожнеча.

Уміння працювати в Figma, Photoshop, Illustrator або з AI-генераторами — це базова грамотність, як вміння користуватися браузером. Ринок очікує цього за замовчуванням. Конкурентною перевагою залишається інше: здатність ухвалити дизайнерське рішення, яке не зробить нейромережа.

Для дизайнера ця здатність виростає з фундаменту — рисунка, композиції, типографіки, розуміння книги і видання як цілісної форми. Саме на таких засадах побудована програма Б2 «Графічний дизайн та мистецтво книги». А для художника-графіка фундаментом є інше — пластична культура, друкарські техніки, робота з матеріалом. Це дає програма Б4. Обидва типи фундаменту мають спільну рису: вони не застарівають разом зі зміною інструментів.

І це не теоретична розмова. Подивіться, кого сьогодні наймають серйозні студії, видавництва, культурні інституції. MIT Design Lab, MUBI, Penguin, «Видавництво Старого Лева», IST Publishing — усі вони шукають дизайнерів, які мають композиційну і типографічну культуру, а не лише прайс-лист на банери. Брендинг для музею вимагає розуміння плакату ХХ століття. Дизайн книги вимагає роботи зі шрифтом, який залишається комфортним і на десятому, і на трьохсотому розвороті. Айдентика для культурної події вимагає типографічного смаку, який виростає роками.

У цьому контексті цінність кафедри графіки та мистецтва книги в ІПМТ — у тому, що вона зберегла зв'язок із друкарською традицією УАД. Незалежно від того, на яку з двох програм вступає абітурієнт, він приходить у місце, де книгу, шрифт і графіку розуміють як культуру з власною історією, а не лише як набір цифрових інструментів. Саме тому традиції Української академії друкарства сьогодні сприймаються не як частина минулого, а як один із можливих шляхів підготовки до майбутнього — і для дизайнера, і для художника-графіка.