«Я ні разу не нервувала». Як Вікторія Роман отримала 189 балів за рисунок і вступила на бюджет до ЛНАМ

Вікторія малювала з дитинства, але, за її словами, за роки занять так і не навчилася розуміти конструктивну побудову голови. Вона добре бачила пропорції, проте переважно змальовувала, не розуміючи, як побудувати форму. До вступного конкурсу залишалося кілька місяців, а знайти викладача, який міг би пояснити помилки та підготувати до вимог ЛНАМ, було непросто.

За три з половиною місяці підготовки в Art Osvita Вікторія отримала 189 із 200 балів за академічний рисунок. Це один із п'яти найвищих результатів першого потоку творчого конкурсу ЛНАМ 2026 року. Згодом вона вступила на бюджет на освітню програму «Реставрація творів мистецтва».

У цій історії Вікторія розповідає, чому перші консультації її засмутили, як онлайн-навчання змінило її ставлення до рисунку та чому творчий конкурс, на відміну від НМТ, вона змогла скласти майже без хвилювання.

‍

«Я думала, що якщо мене не критикують, то все добре»

Ви малювали задовго до Art Osvita. Якою була ваша попередня підготовка?

Я з дитинства малювала. Художня школа була дуже далеко від дому, і батьки не мали можливості мене туди відводити, тому віддали на гурток.

Але за час навчання я не отримала академічної бази. Пробувала займатися ще з одним викладачем, та це тривало недовго. Я не чула критики, мені не пояснювали, де мої помилки, тому думала: ну, значить, усе добре.

Єдине, чого я за ці роки справді навчилася, — добре бачити пропорції. Більшу частину життя я не будувала рисунок, а просто змальовувала.

Що викликало найбільші труднощі перед вступом?

Мої роботи були без побудови та її розуміння, техніка накладання штриха була дуже слабкою.

Найбільше мене турбувало те, що я взагалі не розуміла, як робити лінійно-конструктивний рисунок.

Я знала, що до конкурсу залишилося недовго, тому намагалася знайти викладача, який міг би добре підготувати до академії: вказати на помилки, пояснити, що не так, і порадити, як зробити краще.

І все ж таки доля посміхнулася — я випадково знайшла курси.

«З першої зустрічі в мене відкрилися очі»

Якими були ваші перші враження від занять?

Пам'ятаю, що вже на першій зустрічі в мене відкрилися очі на свої напрацювання. Я побачила справжні проблеми та помилки.

Певною мірою це засмутило, але насправді допомогло мені надалі досягти високого результату.

Чи не хвилювалися ви через онлайн-формат?

Хвилювалася, тому що раніше ніколи не навчалася рисунку онлайн. Це був перший такий досвід.

Але я розуміла: або пан, або пропав.

Як виявилося, онлайн зовсім не завадив отримати знання й навички. Мені сподобався формат курсу, а особливо можливість отримувати консультації та пояснення.

Що саме допомогло розібратися в академічному рисунку?

Дуже корисним був цілий блок із побудови та вправами з черепами. Це дало мені краще розуміння голови та площин на ній. До курсу я взагалі не розуміла, як робити побудову.

Особливо сподобалися фідбек-сесії. Консультації допомагали швидко зрозуміти свої помилки й проаналізувати їх.

Також корисно слухати консультації інших одногрупників. Ти береш для себе те, що не виходить у тебе, а викладач часто розповідає ще багато корисного.

Які зміни у своїх рисунках ви помітили найбільше?

Перше, що кидається в очі, — це штрих. А ще з'явилося розуміння об'ємів і побудови.

Я нарешті зрозуміла лінійно-конструктивний рисунок і те, як виліплювати об'єм.

За три з половиною місяці я отримала більше знань, ніж у художній школі та загалом за весь час, відколи малювала.

«Іноді здавалося, що я роблю недостатньо»

Чи були моменти, коли хотілося здатися?

Часто.

Тиснув час, і я переймалася, що роблю недостатньо. Ставила собі величезну планку й через це іноді стикалася з невеликим вигоранням.

Незабаром мали бути НМТ і творчий конкурс, від яких залежав мій вступ. Я розуміла, що потрібно більше старатися, але було тяжко.

Допомогли підтримка та віра близьких людей. Коли я майже повністю здавалася, вони допомагали знайти сили й продовжувати. Хоча були в оточенні й ті, хто не вірив, що в мене вийде.

Як ви розподіляли час між школою, НМТ і творчим конкурсом?

Найбільше часу приділяла творчому конкурсу, на другому місці було НМТ, а на третьому — навчання у школі.

Я розуміла, що творчий конкурс становить 70% загального конкурсного бала, тому дуже важливо скласти його добре.

До НМТ готувалася самостійно й була переконана, що складу добре. Але не сталося, як гадалося.

На самому НМТ я пережила дуже сильний стрес. Мене трусило всі чотири години, і через це отримала середні бали, а не ті, на які розраховувала.

Тоді було відчуття, ніби все пропало й двері до академії цього року для мене зачинені.

Цезар, художній магазин і останні хвилини конкурсу

Яким запам'ятався вам приїзд до Львова перед творчим конкурсом?

Сама дорога була непростою: потяг дуже затримався, траплялися різні непередбачені ситуації.

Але я змогла налаштуватися на конкурс. Мене підтримували рідні, які поїхали зі мною й були впевнені в моєму вступі.

Ще запам'яталася одна маленька деталь. За день до конкурсу я зайшла у Львові в художній магазин. Там був дуже добрий і кумедний продавець, який одразу зрозумів, що я приїхала вступати.

Наостанок він сказав, що якщо вступлю, то буду жити в їхньому магазині.

Чомусь це мені дуже запам'яталося й мотивувало під час творчого конкурсу.

Ви згадували, що майже не хвилювалися перед іспитом. Як це було після такого стресового НМТ?

Насправді я ні разу не нервувала так, як перед НМТ. Було трошечки лячно, але загалом почувалася спокійно.

Я розуміла, що вже маю знання з курсу, які точно мені допоможуть.

Єдине, за що переймалася, — яка гіпсова голова мені випаде.

Як проходили реєстрація та початок роботи?

Я найперша підійшла реєструватися й потрапила до першої десятки, яку відвели в корпус.

До речі, зустріла дівчину, з якою раніше навчалася в Полтаві.

Потім хтось із нашої групи мав витягнути конверт із завданням. Нам випав Цезар.

Я трохи здивувалася, бо ніколи його не малювала, але якось нормально все було.

В аудиторії без вагань зайняла зручне місце з ракурсом три чверті й почала працювати.

Що було найскладнішим у рисунку Цезаря?

Спочатку зробила компоновку, але голова виявилася замалою. Тому швидко переробила її, щоб із композицією все було добре.

Потім перейшла до побудови, і загалом усе якось почало сходитися.

Були проблеми з надбрівними дугами та лобом, бо раніше я цю голову не малювала. Намагалася згадати схожі форми з референсів, які ми розглядали під час курсу.

З вилицями, навпаки, усе пішло краще, ніж я очікувала.

Далі працювала тоном: намагалася передати світло й тінь, підкреслити зміну площин і дотримуватися повітряної перспективи.

Як ви розподіляли час?

Точно вже не згадаю, але часу вистачало. Найбільше приділила побудові.

Малювала переважно стоячи, а коли перейшла до штриха — сіла.

Із аудиторії вийшла останньою. Намагалася витиснути максимум із часу, який у мене був.

Ви написали після конкурсу дуже цікаву фразу про викладача. Що мали на увазі?

Іноді було таке відчуття, ніби викладач сидів у мене в голові й говорив усі коментарі та зауваження.

«Я вся трусилася, стрибала й бігала»

Якими були ваші думки після завершення творчого конкурсу?

Робота, як на мене, вийшла кращою за деякі рисунки, які я робила під час курсу.

Батьки зустріли мене після конкурсу, підтримали. Я почувалася впевнено, намагалася не думати про бали.

Звісно, трохи переймалася, але розуміла: як буде, так буде.

Як ви дізналися про 189 балів?

Ми з батьками ще були у Львові. Вийшли на вулицю — і прийшли результати.

Мене почало трохи трусити, тому що від цього все ж таки залежало дуже багато.

А коли побачила бал, реакція була неймовірна. Я вся трусилася, але водночас стрибала, бігала й була неймовірно щаслива.

Я, напевно, навіть не могла повірити, що склала на такий бал.

Що цей результат для вас означав?

Я зрозуміла, що в мене є шанси вступити на бюджет до омріяної академії, попри середній бал НМТ.

Від творчого конкурсу до вибору спеціальності

Після оголошення результатів ви ще обирали між монументальним живописом і реставрацією. Що вас приваблювало в цих напрямах?

Мені подобалося і те, і те.

Живопис — тим, що є можливість створювати щось своє, розвиватися в цій сфері. Цікаві й самі освітні програми.

А з іншого боку, подобалася реставрація. Мені цікаво розвиватися в цій сфері, відновлювати пошкоджені твори й повертати їх до оригінального вигляду.

Що найбільше непокоїло під час вибору?

Звісно, хотілося потрапити на бюджет.

Але я переживала через рейтинги та пріоритети заяв. Боялася, що якщо не пройду на бюджет за одним напрямом, то за другим пріоритетом теж можу не потрапити й залишиться тільки контракт.

Тому довго думала, який напрям поставити першим.

Зрештою Вікторія вступила на бюджет до ЛНАМ на освітню програму «Реставрація творів мистецтва».

«Головне — не засмучуватися через критику»

Що ви отримали від курсу, окрім результату творчого конкурсу?

Я зрозуміла, який підхід до навчання мені потрібен.

Отримала навички, які допомагають уже під час навчання в академії.

Мені дуже сподобався підхід викладача. Я закрила ті моменти, які не могла зрозуміти раніше. Особливо важливо було, що викладач розуміє структуру творчого конкурсу та дає конкретні поради.

Я не шкодую, що погодилася на курс.

Що ви порадили б абітурієнтам, які зараз готуються до вступу?

Найголовніше — дисципліна та ваше особисте бажання. Бажання вступити саме до того університету чи академії, до яких ви хочете.

Не засмучуйтеся через критику. Бо коли чуєш тільки хороше й позитивне, то мало чого навчишся.

Важливо знайти підтримку у складний момент. А навіть якщо її немає — розуміти, заради чого ви все це робите.

І раджу приділяти багато часу підготовці до творчого конкурсу. На своєму прикладі я зрозуміла, наскільки він важливий для вступу.